Під час розлучення перед подружжям може постати не лише важке питання розподілу спільного майна, а й поділу кредитів та інших заборгованостей. Нерідко останні стають причиною купи проблем для обох колишніх партнерів. За загальноприйнятими правилами, що встановлені чинним законодавством України, при розірванні шлюбу всі заборгованості поділяються між подружжям навпіл, як і будь-яке інше спільне майно. Проте з кожного постулату є виключення, котрі будуть висвітлені в цій публікації.
Борг - це не що інше, як зобов’язання фінансового характеру, котре може з’явитись у найрізноманітніших сферах правових відносин. Боргом вважаються обов’язки повернути позику фізичній особі, кредит банківській або іншій фінансовій установі або ж компенсація (до прикладу, відшкодування шкоди у разі ДТП або при пошкодженні майна третьої особи). Якщо заборгованість з’явилась під час шлюбу, а кошти були позичені задля реалізації сімейних цілей, борг вважається спільним для подружжя. Про те, хто відповідає за борги у шлюбі мидетально поговоримо.
Розподіл боргів при розлученні: за яких умов кредит одного з подружжя поділяється між обома партнерами?
Аби зрозуміти, на яких умовах заборгованості за кредитним договором одного з пари під час розірвання шлюбу підлягають поділу між чоловіком та дружиною, варто почати вивчення документації та фактів, починаючи з моменту, коли подружжя почало жити разом.
- Кредитний контракт повинен бути укладений під час шлюбу. Якщо угода була підписана до початку подружнього життя, обов’язок його виплатити залишається лише за тією особою, котра його укладала. В даному випадку немає жодних виключень: навіть якщо чоловік брав кредит для купівлі житла для подальшого сумісного життя із дружиною, зобов’язання ліквідувати заборгованість лежить лише на ньому.
- Основний критерій, за котрим заборгованість виплачується обома з партнерів, укладення кредитного договору в інтересах сім’ї. Якщо під час розгляду справи з’ясовується, що кредитні кошти використовувались в інтересах однієї особи, такий борг вважається індивідуальним.
Останній пункт регламентований частиною другою статті № 65 СК України. До прикладу, якщо чоловік бере кредит задля оплати лікування своєї дитини, дружина автоматично зобов’язується сплачувати борг разом із своїм партнером, адже він був отриманий в інтересах сім’ї.
Також доволі важливим фактором у разі розподілу боргів при розлученні є те, чи використовувались кредитні кошти на користь сім’ї, а не задля реалізації власної мети. Наприклад, відомі випадки, коли один з подружжя брав кредит для будівництва житла, проте згодом виявлялось, що приміщення використовувалось для розвитку бізнесу.
Відповідальність за борги у шлюбі: яка заборгованість вважається особистою?
Не поділяються між подружжям наступні борги:
- Ті, що виникли ще до шлюбу (зокрема заборгованості за комунальні послуги).
- Пов’язані з виплатами різноманітних компенсацій (аліменти, скоєне чоловіком або дружиною правопорушення тощо).
Кредитні кошти, котрі були використані для задоволення особистих потреб (лікування батьків, допомога дітям від першого шлюбу, здійснення ремонтних робіт у власній квартирі) також не підлягають поділу під час розірвання шлюбу. Також борг не вважається спільним, якщо кредит був отриманий після фактичного припинення парою подружніх стосунків, навіть якщо це ще не було підтверджено документально свідоцтвом про розлучення або відповідним рішенням суду. Варто зауважити, що довести на судовому засіданні, що кредит був отриманий після розриву відносин, може бути доволі важко, тому варто звернутись по консультацію до сімейного адвоката, котрий допоможе розв’язати всі проблемі та підготуватись належним чином до засідання.
Хто відповідає за борги у шлюбі, якщо вони створені штучно?
Не кожна пара розлучається мирно та залишається друзями. Набагато частіше партнери хочуть нашкодити та «відплатити» один одному за усі образи, що накопичилися протягом сімейного життя. Одним зі способів, що обирають колишні закохані, є створення фіктивної заборгованості аби отримати вигоду, або ж збільшити частку свого майна під час поділу при розірванні шлюбу. Розгляди таких справ доволі складні, адже необхідно шукати документацію та аргументи, що підтверджують фальсифікацію. В зазначеному випадку та при розв’язанні питань розподілу боргів при розлученні може допомогти сімейний адвокат.
Що таке угода майнової роздільності та навіщо вона потрібна?
Уникнути багатьох негараздів можна шляхом укладання договору майнової роздільності. Зазначена угода дозволяє відокремити спільні та індивідуальні заборгованості колишніх закоханих. За таким договором кожен з пари має певне майно, до прикладу:
- квартира, придбана за кредитні кошти та оформлена на одного з подружжя, стає його особистою власністю. Відповідно зобов’язання сплатити борг покладається лише на цю людину і жодним чином не стосується її партнера;
- транспортний засіб оформлений на іншого партнера вважається його особистим рухомим майном. Якщо автомобіль був придбаний в кредит, заборгованість сплачується лише цією особою.
Згідно з цією угодою в кожного з подружжя є свої активи, за котрі вони несуть відповідальність індивідуально. Такі борги не поділяються між парою у разі розірвання шлюбу. Договір майнової роздільності дозволяє вирішити проблему поділу кредитів та інших заборгованостей мирно без зайвих проблем, проте дуже важливо укласти його належним чином. Для цього рекомендується звернутись до спеціаліста, а саме сімейного адвоката. Документ також необхідно завірити нотаріально. Угода майнової роздільності може бути укладена ще під час шлюбу. Це умовна гарантія того, що на ваші плечі не будуть перекладені заборгованості партнера, якщо він раптом потрапив у полон залежності від алкогольних напоїв, наркотичних речовин або азартних ігор. Варто зауважити, що договір не розповсюджується на кредити, котрі були отримані задля задоволення потреб сім’ї.
Особливості розподілу боргів
Поділ заборгованостей подружжя в судовому порядку здійснюється з урахуванням позовної давності, тобто звернутись до суду можна лише протягом трьох років після виявлення факту наявності в партнера несплачених боргів. Звісно ж, це необхідно довести в суді та надати відповідні докази.
